"Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить..."
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=2213
Перевод:
Послушаю свой дождь.Подкрался и шумит.
Жестяный звук воды. Весёлых капель коды.
Шумит, шумит, лишь только миг и миг,
Внезапно оглянусь-а это годы, годы!
Не годы, а века! Никто не знал: текла ль
В туманностях души, а, может, Андромеды,
И в мантиях дождя, прозрачнее стекла,
Я прихожу к живым, о мёртвых помня веды.
Целую все леса. Спасибо скрипачу-
Легко сыграл мою присутствия воздушность.
Я дерево, я снег - всё, что любить хочу.
И, может, это есть моя святая сущность...
Коллаж автора на основе фото из интернета