ПІДГЛЯДАЛА ХМАРА
Лізла хмара кудласта по вишивці неба
На істот перетворювалась дивовижних –
Чи терзала ту хмару у дійствах потреба?
Чи пихатість – не гризла земель наших грішних
За казкові гаї за оселі барвисті
Лізла хмара та наче поживу шукала
У якому б вона не знаходилась місці
Все за чимось пливла все на когось чекала
Зазирала у став по дорозі за обрій
Милувалась блакиттю незайманих квітів
Був би час – понесла б їх з собою у торбі
Але ж хтось із людей їх також запримітив
Бачила козака молодого під дубом
Дзвінко грав на бандурі та й кликав кохану
У липневім промінні виблискував чубом
Брав за руки її – бурштинову оману
Підглядала за дівкою схожою з сонцем
Зацікавлена різними справами хмара
І як кіт за сметаною ліз у віконце
Мабуть знав хитрий як уникати покари
Як старий знов розкурював репану люльку
На жаринах червлених стрибав сивий вечір
Злий собака у мисці з дощем носом булькав
Ставила під зірки відьма глиняний глечик
Як сідали на тин зозулясті метелики
Та гуділи хрущі падали у криниці
У шинок йшли хильнути по чарці письменники
Віз сундук наречений з міської крамниці
Бачила величезного чорного крука
Синім – пір’я відблискувало металеве
Стигла кров від його рокітливого гуку
А комусь соловейко грів серце чуттєве
Пильно спостерігала вона трохи заздрячи
Як таке відбуватися може із смертним?!
Все пливла за життям людським не успіваючи
Що буває завжди і дурним і шляхетним
Лізла хмара кудласта по вишивці неба
З гідним миром внизу недалека прощалася
Вже відпала й у дійствах негайна потреба
Склала танучі крила і вже не пручалася
© A.VENETUS.