НЕ ЗИМА

Весь час Всевишнього молила,
Бо так хотілось зрозуміти,
Людину,що мене любила,
Щоб  просто вірити і  жити.

О чудо,це тепер зі мною,
Як свято після нудних днів,
Амур влучив таки стрілою,
Бо Бог почути захотів,

А може я завжди любила,
у те не вірячи сама?
Я взимку весну цю узріла,
Бо холоду в душі нема.

Сама не вірю,що ревную,
Сама не вірю,що це я
І лиш тепер  оте ціную,
Що доля добрая моя

Так щедро й щиро дарувала,
Та я не бачила того
І все життя чогось чекала,
А в мене те "чогось" було.
28,02,2015


Рецензии