І як тепер тебе забути?
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі...
Ліна Костенко
Мне не забыть тебя…
Мне не забыть тебя…О, нравы…
Душа до края добрела.
Такой диковинной отравы
Я в этой жизни не пила.
Такой нетронутой печали,
Безмерной жажды бытия.
Уста безмолвием кричали
Свет неземной в себе тая.
В прозрачно-звёздном обрамленье
Вся бесконечность нониди*.
Стихов ли это дуновенье
Или цветочные дожди...
*Девятый день месяца
28.02.2015