Розверни свої крила, пташко,
Кличе неба жаданого вись,
Знаю - боляче, знаю - важко,
Та молю тебе - піднімись!
У кривавих обіймах туманів,
Не хили ж бо голівоньку ниць,
Відірвись від пекучих кайданів
Під освячений гомін дзвіниць.
Не ридай, пошматована горем,
Не оплакуй надломлених крил,
Лише вітер попутній над морем
Згоїть рани роздертих вітрил.
Лише в ритмі святого польоту
Наковтаєшся стомлена сил,
Згинуть терни колючого дроту,
Стихне спомин глибоких могил.
Лише в висі блакитного неба
Заспокоїш страшну свою біль,
Піднімайся, голубко - так треба,
В тім польоті - життя твого ціль.
Розверни свої крила, пташко,
Від полону страждань відмолись,
Знаю боляче, знаю важко,
Та благаю тебе - піднімись! В.Ковтун