Я сьогодні з дітьми вдома
Залишився без дружини.
Мозок вмить звела судома,
Очі стали як жоржини.
Голова гуде, клекоче.
Серце спокій загубило…
А навколо все скрегоче
І веде мене в могилу.
Відтепер я розумію:
Праця жінки – важча ртуті.
Я так жити не зумію…
Тож, зізнаюся по суті:
Діти – це страшна турбота!
Справжня – з потом на обличчі.
Чоловікова робота –
Вдвічі легша! Навіть втричі!..