Хмільний мій березню! Не жди і не благай.
Скажи, яке мені до тебе діло?
Зима вже відбіліла й відболіла,
а серцю – все тісніше в берегах.
Колись, як тихий стогін, через роки
Твоя любов до серця дозвучить.
А зараз воно щулиться й мовчить,
ледь-ледь здаля почувши твої кроки.
Чи зорепад його схвилює в серпні?
Чи в червні йому вистачить тепла?
Чом ти так швидко, зимо, відійшла,
зарубку свіжу залишивши в серці?
1979-1980
(перевод с украинского Стафидова В.М.)
Хмельной мой март! Не жди что впопыхах
Приду, но мне к тебе какое дело
Зима уже отбыла отболела
И сердцу всё теснее в берегах.
Когда-нибудь, как стон, но приходи
Твоя любовь пусть в сердце дозвучит
Прищурилось сейчас оно молчит
Твои услышав издали шаги.
Пусть зорепадом ранний август славен
И хватит ли июньского тепла
Зачем зима так быстро отошла
Зарубку свежую на сердце мне оставив.