Морок крила розпростер над моєю долею .
До безвиході припер зневірою й безволею.
Опираюсь чорноті бридкій та мерзенній,
Стоячи на самоті в багнюці зеленій.
Обкрутила бур’янами і тягне донизу.
Як не вдасться, то готує кострище із хмизу .
Доля моя , Україна! Вирвусь я з пащеки .
Не віддам тебе падлюці, що гадить здалека .
Розстріляю морок з сонячних гармат .
Та ще разів з сорок кину в нього град .
Темряву розжену стрілами з веселки .
Свіжий дощ проллю на багно і стерни .
Віра моя сильна , і безмежна воля .
Україна завжди вільна, й світла її доля .
Із любові і вірності , таланту й натхнення
В кожнім серці проростає людяності зерня.
19.07.2014