Синє літо моє яснозоре,
Незупинний замріяний шлях,
Зубожілих прямих осокорів,
Наче в сонце вмурований цвях.
Лип солодких метелики хочуть,
Обійнявши простори земні,
Квіти серце моє залоскочуть,
Загортаючи ночі у дні.
Безкінечний цей світ невблаганний,
Де отямитись щастя нема,
Де блукає поет безталанний
В кроках весен,
А раптом - зима.
І,шукаючи блага людського
В мармурових шляхах забуття,
Служать вірою сила і слово
У брутальних надіях життя...