Ефемерність моменту щастя безмежності
захоплює подих і тьмарить уявлення.
Ейфорія приймає веселкове забарвлення
й ілюзорністю зрушує дійсність натхненності.
Уявний фінал, підсвідомістю стверджений,
на мить відсуває розв'язку докінчену.
Катарсис не справдився, біль - не розвінчаний,
страждання не пройдуть крізь призму буденності.
Вже нічого не хочеться серед розбрату входження
чужого життя до своєї свідомості.
Мораль не досягне священної повісті
про Sanctum Amore й Велике Відродження!
— 02.04.14