Щодня із вуст лише гаркаві лестощі —
не усвідомлюючи, їх приємно чути...
Від вправних рук — незвично ніжні пестощі;
душа співає, серцю — не забути.
Солодка “правда” тішить усвідомлення
всій величі буденності, життя...
Лиш тіло щастя зломленого сповнене,
та вже з низин доносяться знання.
Розтане марево, заграючи симфонію,
і лицемірство не затьмарить навмання.
Забудуться часи, де бутафорію
квітчасто й солодко наповнює брехня.
—31.03.14