Я бачила ввi снi народ,
Вiн був обiдраний, змарнiлий.
Вiн настраждався вiд пригод,
Вiн був, як нiчка, почорнiлий.
Хатки розваленi, прим'ятi
I голос де-не-де луна.
У кожнiй-кожнiй бiлiй хатi
Проходжується смерть-мара.
А хмари чорні окутали весь світ,
Немовби здоровенна чорна птиця.
Вона зупиняє політ,
Щоб згубити останню криницю.
І ось все мертве, лише тіні
Снують туди-сюди,
Немов пошкоджене коріння
Не досягло своєй мети.
23.04.02