Бо смерть...

Мироненко Анатолий Анатольевич
Навколо сонця – чорний рай…
Мовчання - воля чи неволя?
Кобзар мовчить, а це вже край,
Бо вже мовчати вчать у школі.

Таке мовчання, як азарт –
В мовчанні згинуло багаття –
Ані луни, ані Стожар…
Душа і серце гинуть, браття.

І кидає вже виклик лють
Добру і правді – виклик прийнять
Прийшов черід, прийміть хто будь,
Бо смерть блукає поза тином.