Кілометрами рахую хвилини,
Від сну до марева голосових вібрацій.
Не може бути стільки емоцій у однієї людини -
Плаваю коливаннями невагомої прострації.
Від крику до ніжності за долі секунди,
Час нас вчить терпінню, та з мене нікчемний учень.
Спрагою змучений, ще декілька кроків до води,
Серцем чую, а воно рідко дає хибних доручень.
Дорога, білим рядном коливаючись, ріже очі,
І Зіронька рідна підступно плутає шлях.
Йти залишилось дві години, а може три ночі,
За вітром, що відлуння її голосу плута в моїх речах.
Посмішка сколихне пилюку на зморщеній шкірі,
На обличчі щастя, мов іскри у пітьмі!
Вібрації стали голосніше, мабуть прорив у ефірі!
Ні. Марево. Секундами долі рахувати метри мені.
2 квітня 2015 р.