Мила знаєш, а я чекатиму тут на тебе,
Скільки завгодно, чуєш - чекатиму!
На любий погляд, що солодше меду,
Та сну і покою без тебе не знатиму.
Наче на пташку ранньою весною,
З співучим голосом, що до болі рідний!
Буду любити і жити лиш тобою,
Марячи у сні, так лиш тебе буду гідний.
Сонечко, я дочекаюсь на тебе, чуєш?!
Які б доля не принесла терена!
Мені б тільки знати, що ти за мною сумуєш,
Що не марно доля моя тобі ввірена.
Щастя моє, мені б лише знати,
Про те, чи калатає твоє серце!
Щоб не марно на Любу мою чекати,
Та бачити поряд заглядаючи у люстерце.
Можу довічно на тебе чекати, знаєш?
Чути у вітру і дощу краплі твій голос.
Тільки певним бути - з тисячі очі впізнаєш,
Що не зникнеш у кольорах долі полос.
Мила знаєш, а я чекатиму тут на тебе,
Скільки завгодно, чуєш - чекатиму!
Кістьми і кров'ю ляжу, не жаліючи себе,
До коли тебе щоночі не обійматиму!
3 квітня 2015 р