Три слова...
На устах моїх сіяє усмішка,
Бо я ідосі виграшна фішка,
І нехай, наївність зводить зрозуму,
Мою ненаситну маленьку музу,
Але, я не кидаю слів на вітер,
Які невдало підкреслив маркер,
Бо кому мені їх розповідати, знову,
Якщо я, не хочу починати розмову.
Адже слова, пролітаю крізь серця,
Коли на скронях видніється сивина,
І усе минуле, викликає втому,
Бо любов не знайшла мого дому.
Хоч я її і чекаю дуже,
Але до трьох слів, мені байдуже,
Бо слова не мають змісту,
Коли війна приходить в місто...
/14.02.15. р.Б./