Була на світі країна,
І, дійсно, єдина колись -
Де в річку схилялась калина,
Де жив народ, сміючись,
Де нОсили довгі коси
Дівчатка чорняві, красиві,
Що вночі проливали сльози
За парубком чорнобривим.
Де були вишиванки й пІсні,
Не було сумних звІсток, журби,
Де було колись сонячно й чисто,
Головне, не було війни...
А тепер свій люд свідомо
Ви йдетЕ знищати вогнем...
Розкажіть на своєї мові
Скільки ще ви нас уб‘єтЕ?
4.04.15