для Д.
Ти легко ламаєш кордони
І всю мою внутрішню кригу.
Вивчаєш мої забобони,
Немов недочитану книгу.
Підходиш все ближче. Я навіть
Не можу сказати "не треба".
Пташине єство сильно марить
І з дурощів б'ється у ребра.
Що гріє - те вміє й лякати.
Напевне, ти знаєш, що робиш.
В пітьмі починає світати,
Коли ти зі мною говориш.
Свавільні хвостаті комети
Не падають людям у руки.
Такі недоладні сюжети
Ніколи не дійдуть до друку.
Тут мова не йде про безпечність.
Ми - два адмірали на службі.
Я прошу, прости недоречність
Такого зізнання у дружбі.