Помічати дрібниці,
Крихти зі щедрого Божого столу,
Перше листячко помічати,
Мацьопе, налякане,
Що тільки одним очком визирає на зимний ще світ,
Бруньки помічати,
Що виклично стримлять у небо нахабними пипками,
Як груденята підлітка,
Мати-й-мачуху – ніжну попри усі родинні примочки,
Вербові котики перезрілі,
Що схожі вже більше на вгодованих цІпляток,
Божих корівок, що зовсім не вміють мукати,
Зате носять на небо цукерки –
І відчувати,
Що найбільше ця рання весна
нагадує
Рожеві дитячі п’яточки –
Так-бо хочеться їх цілувати…