Вогонь пече серце,
вривається в душу
немов би Любов!
А звага холодна,
то крига безмовна
у тиші стоїть.
Неволить неспокій
розгойдує долю
і топить надію…
Біда озирається,
жертву шукає,
колотить бажання,
краде радість світу…
Ллє сльози розлука
ворожа для щастя.
Регоче безсоння,
не хоче відстати
зав’язує очі
сліпа німота…