Перевод с украинского
Послушаю тот дождь. Подкрался и шумит.
Веселых капель звон. Поют, как струны, воды.
За мигом - миг, и вновь за мигом - миг,
Внезапно оглянусь – уносит время годы!
А там прошли века. И время утекло,
В туманностях души иль может Андромеды.
Я в мантиях дождя, прозрачна, как стекло,
Я прихожу к живым, и вспоминаю мертвых.
Целую все леса. Спасибо скрипачу.
Талантливо сыграл он мир души поэта.
Я дерево, я снег, я все, о чем молчу,
Все, что люблю, и моя сущность в этом.
Оригинал Ліна Костенко
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть