Шкрек
Душа багнюкою смердить,
На тілі пліснява квітує.
Твій образ жабою став вмить,
Аж очі випуклі прижмурив.
В мою пустелю не квакуй,
Бо Сонце спалить ніжне тіло.
Від мого жару кипить ртуть,
Гадаю - пустиш ротом піну.
З тобою поруч є Принцеса))),
Котра щодень цілує в губи.
Вважає - принцем обернешся,
Та шкрек Людиною не буде.
Посвящается Актёру в образе.