Палали пожежі із квітів серпневих...
Я квіти ті клала твоєму коневі.
Не звала, не ждала, і не просила,
а тихо страждала - тупо й безсило.
Втекли мої ночі подалі від сну.
Хотілось сховатись за спину міцну
від горя, від сліз, від чекання страшного.
Пробач, що до тебе несли мене ноги, -
не бачили очі навколо нікого.
... Черкнула кресалом біда об біду.
Пробач, що лиш в горі до тебе іду.
(перевод с украинского Стафидова В.М.)
Август затеял огней кутерьму
Я цветы положила коню твоему.
Не знала, не ждала и не просила
А тихо страдала – тупо, бессильно
Ночи сбежали подальше от сна
Хотелось, чтоб кто-то спрятал меня
От горя, от слёз ожиданий, тревоги
Прости, что несли к тебе меня ноги.
Не видели очи других на дороге.
…Черкнула кресалом беда на беду
Прости что лишь в горе к тебе я иду.