Налетіла віхола зимова,
Одягнула ліс в розкішні шати,
Білосніжний одяг свій чудовий
Віддала йому, як рідна мати.
І завмерло все кругом в мовчанні.
Ліс стоїть, як богатир у латах.
Підступитись страшно, бо не може
З ним ніхто у силі порівнятись.
Пропусти мене, могутній велетень,
Пропусти у свій казковий світ.
Спи, і хай насниться тобі березень.
Спи, не розбуджу твоїх я верховіть.
Збережу я цю красу спокійну
І пройду скрізь тихою ходою,
Мовчки, тільки в знак вітання
Я кивну деревам головою.