Пейо Яворов
ЖАДАННЯ
Зла туга голову обсіла,
у грудях сили вже нема;
в душі моїй імла немила,
мов ночі ненаситна тьма.
Виходить місяць несміливо,
під вітром дихає вода,
там сонно плиска хвиля сива
і човен лагідно гойда.
Лише п’янить мене помана,
шепочуть вільних мрій світи —
і звуть туди, де даль незнана,
у вир глухої самоти.
А там – нехай мене цілує
тривожний місяць в темну ніч,
зефір волосся хай милує
й колишуть хвилі зусібіч...
(переклад з болгарської — Любов Цай)