Лина Костенко. Памяти Чернобыля

Нина Шендрик
Перевод с украинского


Дождь льет, как душ. День плачет и ласкает.
Сады цветут белым-белы, как снег.
Вокалы соловьиного Ла Скала!
Чернобыль... Зона. Двадцать первый век.

Сирень в цвету протягивает руки,
Все тянет ветви сквозь пролом в стене.
Подводной лодкой проплывают щуки,
Вновь прилетают гуси по весне.

К крылечкам клены подобрались ближе.
Жил-был народ над Припятью -  исчез.
Родит поганки старый лес мой Рыжий,
С корзинкой Смерть, одна гуляет здесь.



Оригинал Ліна Костенко


Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.


Була там позаторік на Великдень.Під церквою мерседеси, хонди, найдорожчі іномарки, а прихожани… Ті старенькі вже й не доберуться туди. Я стою, а переді мною потилиці – знаєте, такі специфічні, такі низькі шиї в складочках. І новий попик служить так бадьоренько. Думаю: куди це я потрапила? Нічого не впізнаю. А ми ж уже двадцять років рятуємо там нашу українську Атлантиду. У фільмі Ролана Сергієнка «Чорнобиль. Тризна» є такий епізод: люди йдуть навколо тієї церкви, і вогники, вогники усюди… Облич майже не видно, лиш вогники між долонь. У сценарії я писала про ювілей мертвого міста – було 800 років Чорнобилю. Вдумайтеся: ювілей, а місто мертве. І ось зараз інший режисер, з яким я їздила, підійшов до мене, бо зрозумів, що мені може зробитися зле у тій церкві. Бо коли в церкві бачиш крутих і усвідомлюєш, що для багатьох Чорнобиль – то бізнес, а ти знаєш, де яке залізо вкрадене, де які сосни спиляні, і де приймальні пункти металобрухту... А потім хтось буде розказувати, що десь знайшли радіоактивно забруднений метал. Якось дивлюся – біля Дитяток будинки розібрані. Я питаю хлопців на КПП: де ж поділися ті два будинки? Відповідають: а Ви хіба не знаєте, комусь на дачу пішли.

#ЛінаКостенко