Жінка на грядці
Землю копає,
Дробить, розпушує після зими,
Біла хустка на чорному тлі чорноземів -
Завтра буде сіяти.
А за місяць –
Рядок до рядочка – зелені голови:
Три листочки квасолі, петрушки нечемне пір"ячко,
Огірочки-синочки, морквини – стидливі донечки,
Бо ховають і тіло, і душу у землю-матінку…
Жінка сапку бере.
В жінки нині важлива місія –
Про-рі-ди-ти цих діток зелених,
Щоб кращі вижили…
Ангел смерті сьогодні хустинку собі пов"язує,
Одяга гумачки – і на грядку,
і робить вибірку,
щоб не тісно росли, щоби врешті великі виросли,
щоби був урожай у коморах цієї осені –
із десятка лишає два-три зеленавих тілечка,
а всіх інших – в міжряддя.
Хай сонце травневе випалить…
Я ніколи не зможу отак, як вона – безжалісно.
Я слабачка, бо надто ціную життя_для_кожного.
Мій город – буцім сад у Едемі, порослий травами,
Моя грядка густа, як шанхайські квартали гамірні…
Ангел смерті скептично із неба на мене дивиться,
Може, пхикає навіть, як моя сусідка з сапкою,
Каже: що ж ти, дивачка, робитимеш потім, осінню?
- Дасться чути, - розвожу руками, - у вирій, кру…