Госпиталь-шпиталь- останнє місце бою.
В хірургічно-польовому шпиталі 4317 , що розміщався
в приміщенні Карпилівської семирічної школи, в жовтні-
грудні 1943 року під час боїв за Київ та "Східний вал" померло від ран та оформлено загиблих, більше трьохсот освободителів від фашистського нацизму.
280 з них поховано на Карпилівському військовому цвинтарі.Серед них багато "піджаків".
Госпіталь року сорок першого,
Чи шпиталь року сорок третього,-
Теж останнє місце жорстокого бою:
Горе та біль поєдналися між собою.
Десна річка,село Карпилівка,- яка краса!
Легенда про Амосова,що творив медичні чудеса,
Тут помирали: рядові та офіцери-герої,
Що на Дніпрі, спіймали кулю у двобої.
Парним молоком,- частували селянки-вдови,
Дівчата бинти відмивали від крові,
"Не ріжте ногу,мені пахати треба!"
І від зараження, душа відлітала до неба.
Їх клали десятками, в братцькі могили,
Українською землею,як нагородою накрили,-
Пташки на світанні, пісень їм співають,
Хто де лежить, лише горбочки знають.
Відмивши підлогу, за парти сідали,
До знань та праці діток навчали,
Не вже у нас память, у душах зотліла,-
НІ!- нас ще бентежать,солдацькі могили!
НА ВЛАСНОМУ ФОТО УЧНІ КАРПИЛІВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ РАЗОМ З ВЧИТЕЛЯМИ ВИРУШАЮТЬ В ПОХІД ПРИСВЯЧЕНИЙ 70 -ти РІЧЧЮ ВИЗВОЛЕННЯ КИЕВА ТА КРАЮ.(ОСІНЬ -2014)