Перевод с украинского
Иду в полях. Пустынно, ни души.
Закат в полнеба - золотом червонным.
Удод со мною по тропе спешит,
Моих полей крылатый чичероне.
Уносят пчелы солнечный свой мед.
И муравей в раздумьях над добычей.
Прибавлю шаг, чтоб вырваться вперед,
Удод вспорхнет, и снова, как привычней.
Печали холод пальцы остудил.
Погост разросся. Груша постарела.
А кто б чужбины полем проходил,
К нему бы птаха встретить не слетела.
Удод идет, и я себе иду.
Вдвоем под вечер по одной тропинке.
Он для меня дудукает: ду-ду!
А дальше яр и дети у рябинки.
Оригинал Ліна Костенко
Іду в полях. Нікого і ніде.
Півнеба захід - золото червоне.
Я йду, і одуд стежокю іде,
моїх полів маленький чичероне.
Де бджоли носять сонячний пилок
і муравель над здобиччю міркує, -
ледь я зміню дистанцію на крок,
він перепурхне й далі чимчикує.
Я чую смутку пальці крижані.
Розрісся цвинтар. Груша постаріла.
Мабуть, людину десь на чужині
отак би жодна пташка не зустріла.
І він іде, і я собі іду.
Йдемо удвох під вечір по стежині.
А він мені дудукає: ду-ду!
А далі яр і діти у ожині.