зажди ще день і все покриє іній
і пригадаєш аж через роки
як тріснуте віконечко у сінях
тулилось до замерзлої щоки
і сніг лежав надворі білий-білий
і спасу не було від холодів
лиш на подвір’ї цілу ніч горіли
сріблясті цятки заячих слідів
і за період спільної застуди
єдине що не втратити вдалось —
маленька віра в те що з нами буде
якщо нарешті з нами буде щось
wait one more day the frost all around will cover
and you’ll remember through the many years
when the cracked window in the hall of the shelter
leaned on the cheek so cold, so nice and dear
and white snow laid in the pure open air
and from the cold no one could thus be saved
but on the courtyard silv’ry spots of hares’
spoors burned all night so fancifully engraved
during the period of everlasting winter
the only thing that was not wasted thus
is a little faith in what will happen later
finally something will be with all of us