Написано під час відпочинку в санаторії "Сонячні Карпати".
Моя любов, як той потічок, лине
До Господа серед розкішних гір.
У цій красі й не помічаєш плину
Життя свого. Та ти у Бога вір!
Ця віра ж бо гостинець Божий з Неба,
Це щедрий дар від нашого Творця.
І пам'ятати кожному з нас треба:
Життя спливає швидко до кінця.
Ніби недавно зовсім народився
І ніжками до мами тупотів.
А там і говорити вже навчився,
Писати, рахувать...Читать любив.
Закінчив школу, поступив учиться
І там кохання перше ти зустрів.
Здавалося, що це тобі лиш сниться,
Та час собі невпинно все летів.
Любив дружину. З нею на зібрання
До Господа в суботу ти ходив,
Але прийшов не зразу до пізнання,
Через роки Бог істину відкрив.
Збулося те, що Бог в Своєму Слові
Невіруючому чоловікові сказав,
Що вірою дружини освятиться.
Ось так Він і тебе урятував.