Пейо Яворов
ЛОРІ
Душа моя — то зойк. Душа моя — то зов.
Душа моя— неначе птах підбитий:
на серці рана смертна — не зцілити, —
на смерть поранила любов...
Душа моя — то зойк. Душа моя — то зов.
Скажіть мені, що значать зустріч і розлука?
Гадаю, як на мене: пекло то і мука —
і мука ця — любов.
Так близько міражі — але далека путь.
Дивується усміхнено і спритно
життя на юність, жваву й ненаситну,
на цю її примарну суть...
Так близько міражі — але далека путь:
хоча вона стоїть у сяйві проти мене,
стоїть, але не чує, хто зове і стене, —
її — примарна суть!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
На фото — Лора Каравелова.
Фото з книги "Роман Яворова" (М.Кремен, Вид. "Български писател", 1973 рік).
***
Пейо Яворов
НА ЛОРА
Душата ми е стон. Душата ми е зов.
Защото аз съм птица устрелена:
на смърт е моята душа ранена,
на смърт ранена от любов…
Душата ми е стон. Душата ми е зов.
Кажете ми що значат среща и разлъка?
И ето аз ви думам: има ад и мъка —
и в мъката любов!
Миражите са близо, — пътя е далек.
Учудено засмяна жизнерадост
на неведение и алчна младост,
на знойна плът и призрак лек…
Миражите са близо, — пътя е далек:
защото тя стои в сияние пред мене,
стои, ала не чуе, кой зове и стене, —
тя — плът и призрак лек!