Тече по місту трав зелена повінь –
Щорічно на красу таку дивлюсь…
Вслухаючись в Природи щиру сповідь,
Радію і милуюсь… і молюсь…
Не закохатись в неї неспроможна,
Бо древня нестаріюча весна
В людській душі – всевладна і вельможна…
Як хліб, не приїдається вона!..
Серед трави тече кульбаб гаряча лава
І маки, й ряст, і щедрий цвіт бузку –
Симфонія весни велична і яскрава,
Аж хочеться пірнути в цю ріку…
Дивлюсь на білий світ, як вперше і востаннє,
Неначе вже стою десь на якійсь вежі,
А в серці тихий щем, до Світла поривання
Й подяка за красу Творцю з глибин душі…
Тече по місту трав зелена повінь –
В ній квітів розмаїття і пахощі бузку,
Вслухаюсь я в Природи щиру сповідь –
Вона ось тут лунає в кожному рядку…
18.05.15