Зачини вікно, не виходь за браму,
створюй із себе свій власний мур
ти сам собі Бог, сам собі чорт і бен Ладен,
ти сам собі гак франківських тортур.
Ти сам собі світ – зачинись, зашийся!
Запалюй! На палю – свої скрижалі.
Так мило сміятись «про самовбійства».
Розбийся об себе! І торкай - далі
Заплющуй очі як можна глибше
Заклеюй вікна – недайбог протяг!
Влий келих з вином, як оцет, торішнім
Розбийся об себе, слабкий невротик
Вчини собі смерть непомітно для людства -
Нехай лиш тіло простує далі!
Ніхто не взирить твоє паскудство,
Ніхто не вкраде твої медалі,
Які даєш собі щиро й гордо
За кожен день за вікном закритим.
І замість неба – несвіжа ковдра,
І замість степу – не-мертві квіти,
І замість тебе якась істота
снує життям, промовляє тихо:
«Давай, чуваче, зашийся вповні
Ти ж так боїшся – розбити вікна!...»