Завітаю в Шепетівку,
Гляну в рідні очі,
Знов відвідаю домівку,
Навіть серед ночі,
Вулицями помандрую,
З музеєм побачусь,
Як по рідному нудьгую,
За усе пробачусь.
Ще й за довге розтавання,
З лісом, що шепоче,
Про відсутність на Майдані,
Був би там охоче.
Час біжить, мов вітер в полі,
Зустріч, не розлука…
За усе ми вдячні долі,
Бо вона наука…
Місто миле привітаю,
Після Верховини,
До Шанхаю завітаю,
Та до парку, у соснині.
Там донині гарно, знаю…
Серцю радісна мандрівка,
Місто юності вітаю,
Завітаю в Шепетівку…
Автор Геннадій Сівак.
30 травня 2015 року.