***
Не забуду, вишня дозревала,
Наливалась солнышком в саду.
На прощание ты мне сказала:
«Где бы ни был, я тебя найду!»
И во тьме усталостью ведомый,
Где расстрелы и любовь до дна,
Часто видел профиль твой знакомый
Я на фоне жёлтого окна.
Только снятся смерти мне разгулы,
Где не знаю, почему живой…
Как же слился с орудийным гулом
Голос свежий и наивный твой…
И сегодня дозревают вишни,
В том саду, где солнцем ты взошла…
Как и прежде, тебя взгляд мой ищет,
Ведь меня ты так и не нашла.
2011 г.
Володимир Сосюра
* * *
Пам’ятаю, вишні доспівали,
наливались сонцем у саду.
На прощання ти мені сказала:
«Де б не був, а я тебе знайду...»
І у тьмі, од муки, од утоми,
де розстріли і любов до дна,
часто бачив профіль твій знайомий
я на фоні жовтого вікна.
Тільки сниться огненне минуле...
І не знаю, чому я живий...
Чому злився з орудійним гулом
голос свіжий і наївний твій...
І сьогодні вишні доспівають
у саду од сонця і тепла.
Як і завжди, я тебе шукаю,
та мене ти й досі не знайшла.
1923 р.