У простiр неба

Самойлова Светлана
Крокує літом день, рахує сонце милі,
З колоссям вітерець повітрям заграє,
Мов морем у полях підхоплюються хвилі
І кожен гребінець до неба дiстає!

Пірнають в хліб пташки, з усюди спів їх лине,
Дерева підняли вітрила вздовж узбіч,
І чайки навкруги, і обрій - море синє!
Вирує у віршах натхнення, клич - не клич.

Тож напишу листа, кудись у неба простір,
Сумую, та дарма, у кожного своє.
Грайливий вітерець все бавиться з волоссям...
І сповнене життя, бо ти у ньому є! 

07.06.2015



Авторский литературный перевод с украинского:

Шагает летом день, считает мили солнце,
С колосьями игру затеял ветерок,
Как пО морю поля подхватывают волны
И неба достаёт их каждый гребешок.

Ныряют пташки в рожь, повсюду птичье пенье,
А у обочин ряд деревьев-парусов,
И чайки тут как тут, и горизонт синеет
Как море! И стихи слетаются на зов!

Что ж, напишу письмо в небесное пространство...
Скучаю, может зря, у каждого свой путь.
А ветер в волосах не может наиграться...
И жизнь полна, ведь ты в ней есть и в этом суть.

14.05.2021