Невеличка хроніка подій.
***
07.06.15.
В Мар'їнці під Донецьком народилася моя мати, там похований мій батько. Сьогодні це зруйноване місто, в якому немає можливості не те, що жити, а навіть існувати, бо немає ні роботи, ні світла, ні води, нічого немає. Навіть город полити немає чим. Хто винен? Дехто скаже - війна, але я знаю, що винна Україна, бо гарячі сльози родичів, які вісімнадцять годин сиділи у погрібі, коли від вибухів здригалася земля і бігали по подвір'ю поміж куль, я відчував вухом у телефоні.
Молоді щиглі хлопчики у америчанській амуніції об'їли поспіваючу суницю, та сказали: "Нехай вам помагає Бог." Потім поставили поруч з хатою танк і почали стріляти по ополченцям. Бог допоміг. Ополченці не влучили в хату.
Де ти, моя Україно?
Де яблуневий садок?
Вбита сьогодні дитина,
Цвинтар задихнувся з бомб.
Сталося що із тобою?
Люди вбивають людей...
Батько в тобі мій похован...
Де ж ти поділася? Де?
Сад яблуневий посічен
Кулями, ніби грозою.
Він як і люди не вічен...
Пишуться вірші сльозою.
***
23.06.15.
Розмовляв сьогодні з родичами з Мар'їнки. Їздили вони до Червоноармійську за пенсією. Вчора вертаються - хата без даху, город мінами перепаханий, картоплю - наче не садили. Старий сад, який ще мій дідусь садив, розторощений весь, стовбури вишень, яблунь та груш полегли на землю... Якби не поїхали, самі б як оті стовбури лежали б. Поїхали старі люди до Червоноармійську в найми. Поки війна не скінчиться. Все це сталося знову 22 червня... Рівно через 74 роки...
Двічі Боженька не допомагає. Як там Шевченко писав... "Садок вишневий біля хати..."
***
21.09.15.
На тому тижні телефонував дядькові. В нього день народження був. Родичі повернулися додому, бо начебто не стріляють. Та й хату відбудовувати треба. Жінка його розказала, що погукав сусід допомогти машину з вугіллям розвантажити. Тільки почали розвантажувати, як поруч з дядьком цвиркнула куля снайпера. Шматком вугілля, розлетівшогося від кулі дядьку дуже поранило в шию. Зараз вже заживає. "Та, - каже, - і слава Богу, бо могло статися і гірше".
От тобі і не стріляють.