Чи не ти - батьків своїх дитина?
Люди кажуть: "Бог подарував!"
Не на смітнику знайшли і не під тином
Двоє своє щастя, свого сина,
Щоб ти жив, любив, не крав, не убивав.
Бо не звір, повір! Ну ж озирнися:
Маєш вдосталь за плечима літ,
Щоби здійняли тебе в політ,
Чи скували міцно, наче лід,
Чи на шиї мотузком сплелися.
Спробуй посміхнутися собі.
Не теперішньому, а тому - згадай! -
Що в несамовитій боротьбі -
Сходили планети із орбіт! -
Втрачував Едем, Дитинство, Рай,
Промінявши на... Та бачиш сам -
В цьому теж є сенс, чиїсь надії.
Посміхнися! Знаєш, як подіє?
Сам відчуєш, серцем зрозумієш:
Тільки тут, ніяке не "десь там",
Місце ти займаєш не чиєсь.
Ця частинка Всесвіту - твоя!
Хто б не був ти - Ваня, чи Олесь,
Чи яке б ще не носив ім'я -
Ти потрібен світові увесь,
Бо насправді ти - не ти, а... я?