Зірвавши куш, твої руки на грудях
Соски знаходять геть вправно і точно.
Ти пестиш їх то ласкаво, то грубо,
А я тремчу, мов той цвіт непорочний.
А я дрижу, як вітрильник від бурі,
Кладу зап'ястя поверх долонь-спрутів.
І дзеленчу, мов струна на бандурі,
Бо між сідничок втискається прутень.
Бо в животі знов співа лускокрилі,
А в скронях пульси клекочуть від хіті.
Бо в кров вливаються яду промилі,
Та я не в змозі вже пристрасть терпіти.