Греція
/із циклу :"Нерозгадана Планета"/
Де блакить неба зливається із морем таємниць,
І погляд щомиті знову у даль біжить,
Я блукаю вже не перший літній день,
Вслухаючись у відголосся незнаних пісень.
Крокуючи по золотому піску,
Й оглядаючи невимовну красу,
Я відчуваю себе, немов богиня,
Хоч сама я, не є грекиня.
А у думці промайнула фраза,
Що серце підкорила ця оаза,
Бо вона, таємнича і бажана,
Ця батьківщина імені "Оксана".
Усе довкола шепоче про кохання,
І серце знову зітхає від страждання,
Бо відпочинок моє душі, вже минає,
І рідний дім мені обійми відкриває.
(с) Оксана Олійник