укр

Людмила Петрук
Буй-вітер за вікнами виє,-
Лютує морозна зима...
Ні стежок, ні неба не видно,-
Усе замітає вона...

На білому, - краплі червоні,-
То кров, а чи квіти війни?
Маківки, по чистому полю,
Як пам’ять зійдуть на весні.

Та вітер потоне у схилах
Могутнього старця – Дніпра...
Народиться знов Україна
Велична, щаслива й нова...