Підв’язала спідницю туманом,
Кольорову кофтинку вдягла
Осінь рання, та вже золотава,
Що за бабиним літом прийшла.
І біжить по стежині, немовби,
Поспішає,- побаченню час
З дивним гостем,
Що теж невгамовний,-
З листя кленів розкинув палас.
Ой, ти, осине,- мила красуня,
Не спіши за вітрами зими...
Дай тебе в полотні намалюю,
А тоді вже за ними біжи...
11жовтня 2014