Чи то так до несхочу кричати,
щоб почули й закритії вуха,
Там, на небі.
Благати, вмовляти, і слізьми поливати засуху.
Чи то так до нестерпу молитись,
щоб розчулився й адовий камінь,
Під землею.
І жити й не жити, лиш підтримувати болю пламінь...
Чи то так до незможу мовчати,
щоб пробрало і пустоголових,
Там, в Росії.
Лиш зуби стискати, та ще кріпше стискати долоні...