КОЛЫБЕЛЬНАЯ
Стаял снег, заиграли ручьи на Донбассе.
Нежным пением птиц зазвучала весна.
Только стонет душа, этот мир ей ужасен,
Когда землю святую терзает война.
Среди ночи в Луганске сирена завыла.
Вновь атака, в районы снаряды летят.
Снова город огнём миномётным накрыло,
В подземельях сырых луганчане сидят.
Мать к груди малыша своего прижимает,
Согревая, любя за холодной стеной.
Колыбельную тихо ему напевает:
“Люли — люли. Усни, мой сыночек родной.
Я с тобою, не плачь, ангелочек невинный,
Пусть волшебная сказка приснится тебе,
Скоро будем мы жить в новом крае былинном,
Где царить будет мир и добро не земле.
Убивает народ президент наш продажный.
Спи спокойно, малыш, поскорей подрастай.
Скоро вырастешь, воином станешь отважным.
Как отец твой родной, защищать будешь край.
В наших душах к Отечеству пламя пылает,
Не боится народ наш тернистых путей,
Среди грязи фашизма алмаз засияет,
Новороссия выживет! Станет сильней!
Снова радуга в небе зажжется цветная,
Золотая пшеница украсит поля.
И, как прежде, дома вознесутся над краем,
Нас богатствами щедро одарит земля.
Мы с тобой...”,- и тут голос её оборвался,
Заревела земля, раскололось стекло.
За стеной миномётный снаряд разорвался,
Штукатуркою белою пол замело.
А под утро всё стихло и пеплом укрылось,
Кровоточили раны на мокрой земле.
Вытирая слезу, мать над сыном склонилась,
А малыш улыбнулся ей мирно во сне.
СОЛОМИЯ ГАЛИЦКАЯ
(июль 2015)
_______________________________
КОЛИСКОВА
Станув сніг, забриніли струмки на Донбасі,
Ніжним співом пташиним щебече весна.
Тільки струни душі тріпотять від боязні,
Коли йде по землі братовбивча війна.
Серед ночі, в Луганську сирена завила.
Знов атака. У місто снаряди летять.
І райони вогнем мінометним накрило.
В підземеллях, рятуючись, люди сидять.
Колисає маленьку кровиночку ненька,
У підвалі, в кутку, на підлозі сирій.
Колискову наспівує сину тихенько:
“ Люлі — люлі, засни мій синочку малий.
Я з тобою, не плач, янголятко невинне.
І нехай мила казка насниться тобі.
Скоро будемо жити ми в іншій країні,
Де немає фашизму, немає війни.
Україну винищує влада продажна.
Засинай кришеня та скоріш підростай.
А як виростеш — воїном станеш відважним
І, як батько, від зла захищатимеш край.
В наших душах вогонь до Вітчизни палає.
Не страшиться народ наш тернистих стежин.
Серед бруду нацизму перлина засяє
І свята Новоросія встане з руїн!
Розцвіте над землею веселка барвиста,
Будуть золотом вкриті пшеничні поля,
І будинки нові гордо встануть над містом.
Люлі — люлі, не бійся, я тут, янголя.
Ми з тобою.....”, - і голос її обірвався.
Заревіла земля, затремтіло вікно.
Мабуть, десь недалеко снаряд розірвався.
На підлогу посипалось біле вапно.
А під ранок, все стихло та попелом вкрилось.
І зітхнула з полегшенням ненька — земля.
У сльозах, над дитиною, мати схилилась.
І, крізь сон, посміхнулося їй немовля.
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(липень 2015)