Перевод с украинского:
О, облака, румянцем полны,
Вздымаются, как неба волны –
С них ласточки, сбивая пену,
Летят в объятия вселенной…
Чем благодарно мне ответить
За всё, что есть на белом свете?
За каждый миг, за милость Божью –
Мне, грешной, чем воздать возможно?
Истаял день, сгустились тени…
Смиренно преклоню колени,
Чтоб отмолить у Всеблагого
Года невежества слепого…
Молюсь за край родной цветущий,
За каждый лучик, с неба льющий,
За Днепр, за чаек над стремниной,
За Отчий дом, за Украину…
Любовь как труд, святой и ясный…
Свеча моя, гори, не гасни!
Пока дорожка в небо вьётся,
Пока в груди сердечко бьётся…
Идите к Господу с доверьем –
Нет смерти и за смертной дверью!
…Когда впаду, как в море, в Вечность, –
Пускай затеплят внуки свечи…
**********************
Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2010/09/22/5391
И, может, смысл наш затаённый
Ещё откроется глазам.
Быть может, все цветы – иконы.
А ствол древесный – это храм.
И роза, и сирень, и ели
Откроют в тайну узкий вход –
И красота на самом деле
Наш безобразный мир спасёт…
Зинаида Миркина
О, ці хмарки рожеві й білі,
Здійняті, мов небесні хвилі –
З них ластівки, стріпнувши крильми,
Летять в розчулені обійми...
Коли і чим Тобі віддячу
За все, що на цім світі бачу?
За кожну мить як милість Божу,
Чим відплатити, грішна, можу?
Іще одна минає днина...
Побожно стану на коліна,
Щоб відмолить у Всеблагого
Сліпі роки неуцтва мого...
Молюсь за рідний край квітучий,
За кожен промінець сліпучий,
За пісню над Дніпром чаїну,
За батьківщину – Україну...
За труд любові, а не звичку,
Нехай моя не гасне свічка,
Допоки стежка в небо в'ється,
Допоки серце в грудях б'ється...
Всі, що на Господа оперті,
Не знають і за гробом смерті –
Коли піду в оселі вічні,
Онуки хай запалять свічі...