На "Петра й Павла" достиглі вишні,
Опадає цвіт пахучий з лип,
Вітер трави степові колише,
До землі дощем прибило хліб.
Йдуть дощі холодні, наче Осінь
З Літом липень навпіл розділя,
А дощі завжди ідуть, як косять,-
Важко хліб нам віддає земля.
Порожніють села. Гомін міста,
Гроші ваблять молодь - не до жнив,
Білі хати, наче обеліски,
Тим, хто увесь вік в селі прожив.
Кажуть, у селі нема що їсти.
Споконвіку так воно було -
За розвагами тікали в місто,
А за хлібом їхали в село.
Там батьки вже зігнуті, сутулі,
На долонях вічні мозолі.
Хліба, кажеш? А не хочеш дулі?
Попрацюй спочатку на землі!
2002 рік.
Перевод.
На Петра и Павла спеют вишни,
Облетает лип пахучий цвет
Ветер в поле ковыли колышет,
А к земле дождем прибило хлеб.
Льют дожди - вне очереди Осень
С Летом власть стремится разделять,
А дожди всегда идут как косят-
Тяжко отдает нам хлеб земля.
Опустели села. Город манит.
Длинный рубль, веселье. Молодежь.
Обелисками дома нам станут-
От земли так просто не уйдешь.
Говорят, что в селах голодают,
Испокон веков так повелось -
В городских квартирах обитают,
А за хлебом едут на село.
Где отцы от тяжести согнулись,
На руках мозоли прошлых лет.
Хлеба просишь? А не хочешь дулю*!
Поработай прежде на земле!
*Дуля(кукиш,фига)-жест,обозначающий высшую степень насмешки,презрения и уничижения.