Душа не відає дощу,
І ноги їй в пісках затерпли -
Іде. А я їй шлях хрещу,
Бо буревії очі стерли.
І де межа сороковин?
Не дні, не місяці, роки вже
Не чутно вітру з верховин,
Пісок лише лягає крижнем.
Душа - заморений Мойсей.
Чи стане сил тобі без манни,
Без віри в вогники осель,
На землю йти обітованну?