Іван Вазов
ЧАР
Дзвінка струна замовчаної ліри,
мара загаслих мрій і самоти,
в серпанку літа лагідні зефіри,
і ліс, і тиш, де лине пісня щира —
усе це ти, усе це ти!
Ти зболеній душі — над всі святині,
зоря сяйниста в нетрях темноти,
узимку здатна ружею цвісти,
ручай криштальний посеред пустині —
усе це ти, усе це ти!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Иван Вазов
ЧАР
Звънлива струна на смълчана лира,
усмихнат блян в посърнали мечти,
в омара лятна свеж лъх на зефира,
във лес заглъхнал песен, що не спира —
това си ти, това си ти!
В душа обезверена бог, светиня,
звезда лучиста в нощни тъмноти,
в ноември снежен роза, що цъфти,
кристален ручей в жадната пустиня —
това си ти, това си ти!