Перевод прекрасного стихотворения Елены Каминской7:
Не ты всё начал...я сама, сама...
Скитальцы-капли, стёкла опьянели...
Дождило много дней...Ты обнимал,
Её касался, я же еле-еле
Твоей тоске внимала, пустоте...
Душа на струнах плакала и песню
Уста вели чуть слышно к красоте
Ранимой, одинокой, неизвестной...
Любовь, а может жалость...Кто бы знал...
Я просто расстелила ложе в сердце,
Меж летних зелен-трав, где шмель летал,
И радуги двойные - в небо дверцы.
Останешься иль нет...не в этом суть...
Спасибо за мгновенье это, Боже!
Смыкаются уста, тепло несут...
Зачем, поймём, наверное, но позже...
http://www.stihi.ru/2015/07/15/3758
Не ти почав… Сама, я все сама…
Краплини – волоцюги, скло сп’яніло…
Дощило кілька днів… Ти обіймав,
Її торкався ніжно, я ж безсила
Сиділа поряд, слухала твій сум…
Душа у струни плакалась і пісню
Вуста вели ледь чутно у красу
Самотню, невибагливу та пізню…
Чи жалість, чи кохання… Хтоб це знав…
Я просто розстелила ліжко в серці,
Між літніх соковитих зелен-трав
Під обрієм, що тане у веселці.
Залишишся чи ні… Не в тому суть…
Хвилина саме ця – життю окраса!
Торкнуться вуст вуста, тепло внесуть...
Для чого, зрозуміємо із часом…